Тема.Образотворче мистецтво та архітектура Стародав­ньої Греції.

Мета:ознайомити з мистецтвом Стародавньої Греції, їївне- ском у розвиток світової культури, видами ордерів, скульптури та культової архітектури; виховувати чуйність до сприйняття прекрасного.

Тип уроку:вивчення нового матеріалу.

Обладнання: для вчителя— карта світу, фоторепродукції архітек­турних і скульптурних пам'яток Стародавньої Греції, зразки грецького вазопису, аудіозапис мелодії танцю «Сіртакі»;для учнів — словник для запису термінів з образотворчого мистецтва.

Хід уроку

Організаційний момент

Повідомлення теми уроку

Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.

Подивимось на карту світу. Нас здивує те, що колиска світової

культури — Стародавня Греція була невеликою за розмірами. Це маленький клаптик землі в басейні Середземномор'я: південна час­тина Балканського півострова, острови Егейського моря і вузька смужка малоазійського узбережжя. У цьому маленькому середови­щі народилась і розквітла гігантська духовна культура, яка й через тисячоліття дивує нас своєю свіжістю й неповторністю.

IV. Пояснення нового матеріалу

Розповідь учителя.

Грецьке мистецтво виникло не одразу. Його прелюдією була крито-мікенська культура.

Найвизначнішою пам'яткою крито-мікенської культури, що збереглася до наших днів, є Кносський палац. Ця грандіозна споруда займала 25 тисяч квадратних метрів. У підвалі палацу був великий лабіринт. Саме з ним пов'язаний міф про Мінотавра.

Запитання до класу.

Хто може переказати цей міф? (Згідно з міфом на острові Крит дуже давно царював Мінос. У його підземному замку-лабіринті, із якого неможливо було вибратись, жила жахлива потвора з тулубом люди­ни і головою бика — Мінотавр. Афіняни щороку платили йому дани­ну — кількох юнаків і дівчат. Сину афінського царя Егея Тесею вдалося вбити Мінотавра і вийти з лабіринту за допомогою клубка ниток. Цей клубок дала йому закохана в нього дочка царя Міноса Аріадна.)

Розповідь учителя.

Міф про Мінотавра мав якусь історичну основу. Адже стіни Кносського палацу вкриті фресками, на яких, як і на критському посуді, часто зустрічається зображення бика. Такі зображення суп­роводжуються вишуканістю барв і композицій. (Учитель демонструє фоторепродукції розпису Кносського палацу.)

Мистецтво Стародавньої Греції найбільшого розвитку досягло в 5 ст. до н. е. Згідно з найбільш поширеною класифікацією мистец­тво цього періоду поділяють на мистецтво ранньої класики, або суворого стилю, і мистецтво високої, або розвиненої, класики. (Учні роблять запис у словниках з образотворчого мистецтва.)

Види образотворчого мистецтва, якими греки найбільше захоп­лювались,— це архітектура й скульптура.

Надзвичайним явищем в архітектурі є грецький храм. Греки бу­дували храми-базиліки прямокутної форми. Храми були величними, з білого мармуру й споруджувались на честь олімпійських богів.

В означенні грецької архітектури ми вперше вживаємо термін «стиль», називаючи його «ордер». Греки розробили три види ордерів: доричний, іонічний, коринфський. Вони відрізняються один від од­ного деякими особливостями декору. (Учитель характеризує ордери. Учні роблять запис у словниках з образотворчого мистецтва.)

Етапними в розвитку ранньокласичної архітектури та скуль­птури стали такі споруди, як храм Афіни в Афінському Акрополі, храм Зевса в Олімпії.  <

Метою мистецтва ранньої класики було відобразити людину в русі. У статуях, відлитих із бронзи чи вирізаних із мармуру, майстри намагаються передати узагальнений образ людини-героя у всій досконалості його фізичної та духовної краси. Це мало велике суспільно-виховне значення.

Друга чверть 5 ст. до н. е. — роки діяльності найзнаменитішого із художників ранньої класики Поліглота. Судячи зі свідоцтв давніх авторів, Поліглот, прагнучи показати людей у просторі, розташову­вав постаті заднього плану перед передніми, частково приховуючи їх на нерівній поверхні землі.

Цей прийом підтверджений і у вазопису.

Центром розвитку мистецтва високої класики стає місто Афіни. На долю мистецтва цього періоду випала більш складна задача — пе­редати переживання людини.

Мистецтво високої класики — явне продовження того, що з'явилося раніше, але є одна галузь, де в цей час народжується прин­ципово нове мистецтво — архітектура забудови міста, засновником якої є Гіпподам Мілетський. Дві основні риси характеризують його схему забудови міста: регулярність плану міста, у якому вулиці перехрещуються під прямим кутом, і чітке виділення різних за функціональним призначенням районів міста. Головним типом споруд залишався храм.

При будівництві Парфенону архітектори Іктін та Каллікрат сміливо пішли на з'єднання в одній будівлі рис доричного та іоніч­ного ордерів. Надзвичайно своєрідним був Ерехтейон — єдиний в грецькій архітектурі храм з абсолютно асиметричним планом.

Оригінальне рішення одного із його портиків, де колони замінені шістьма жіночими статуями — каріатидами.

Архітектура Греції високої класики відрізнялася простотою й логічністю конструкцій, єдністю архітектурних форм і скульптур­них елементів. Створюючи архітектурний ансамбль, греки досягли новної гармонії між будівлями та природою.

Мистецтво Греції було яскравим і багатокольоровим. Фронтони і фризи храмів були пофарбовані золотом, пурпурними і синіми ко­льорами. Фарбували і скульптуру. Навіть бронзова скульптура мала різнокольорову інкрустацію з дорогоцінного каміння й металу.

Грецький живопис майже не зберігся, але з літературних дже­рел відомо про його велику красу.

Взірцем для світового мистецтва завжди була і залишається досконала скульптура митців високої класики Мірона, Поліклета, що є автором трактату про пропорції людини і відтворив ці ідеальні пропорції у своїх скульптурах, Праксітеля, Скопаса.

Вершиною мистецтва високої класики є творіння Фідія. Синтез архітектури та скульптури, характерний для грецького мистецтва, знаходить тут своє ідеальне втілення. Фідію належала загальна ідея скульптурного оформлення Парфенону, ним також виконана части­на скульптур та рельєфів для нього. Але, з точки зору самих греків, найвеличнішим творінням Фідія була статуя Зевса Олімпійського. Стародавні греки вважали її одним із семи чудес світу.

Сприймання матеріалу.

Звучить аудіозапис. Учитель демонструє фоторепродукції ар­хітектурних і скульптурних пам'яток Стародавньої Греції, зразки грецького вазопису.

V. Закріплення нових знань і вмінь

Завдання й запитання до класу.

У словники з образотворчого мистецтва запишіть основні і ре­гресивні риси мистецтва Стародавньої Греції. (Всебічне розкриття фізичної та духовної краси людини; прагнення до правдивого відоб­раження життя; виховний зміст мистецтва для всіх.)

Якою постає перед нами Афіна Афінського Акрополя в числен­них скульптурних зображеннях? Охарактеризуйте їх. Що ви можете розповісти про рельєфи Парфенону «Бій лапіфів з кентаврами», «Урочистий похід наїзників», «Майри»?

Храми Афінського Акрополя Ерехтейон та Ніки Аптерос хоч і невеликі, але мають цікаву будову. Охарактеризуйте її. Розкажіть про орнаментику грецьких ваз.

VI. Підсумок уроку

У заключному слові вчитель говорить про досягнення мети уроку.